Яків залишає на
протилежному березі річки все своє майно. Тієї ж ноні він устав,
узяв обидвох своїх жінок та обидвох своїх слугинь та й одинадцять своїх дітей
і перейшов брід Яббок. По тому взяв їх і перевів через потік; також перевів
усе, що мав (Бт. 32, 23-24). Сам він залишається молитись. І тут
відбувається таємнича зустріч з Ягве.
І зостався Яків
сам - говорить біблійний Автор. Щоб краще розмовляти з Богом, щоб увійти в
щирий діялог з Ним, людина має залишитись сама, має залишити все «на
протилежному березі річки». У молитву входимо самі. Тільки самі. Молитві
потрібна самотність серця. Вона відкриває нас на Бога. Вона - основна умова
молитви. Не можна увійти в глибоку молитву, якщо вносимо в неї все «наше
майно», весь тягар буденности, тягар обов'язків і справ, які часто збуджують в
нас надмірну турботу.
Коли людина залишається «наодинці зі собою», то залишається «наодинці з Богом». І саме тоді «Хтось» - якась Таємнича Істота - бореться з нею. Зауважмо, що Яків розпочинає молитву рішенням віддалитись від усього, що має, щоб «залишитись одному». Розпочнімо молитву, створюючи в собі простір самотности. Бог входить у цей простір зі своїм Словом, зі своєю любов'ю. Бореться з нами. Бог входить у життя людини тоді, коли вона зробить для Нього місце; коли людина створить йому певний, навіть найменший простір свободи в своєму серці. Бути «наодинці з Богом» - важливий початок молитви.
І зостався Яків
сам. Смерть - найповніший символ молитви. Саме в смерті залишаємось вповні
«наодинці з Богом». Людина так усамітнюється в смерті, що ніхто з людей не може
ввійти в те, що діється між Богом і тим, хто вмирає. Ніхто. Людину неможливо
супроводжувати в її таємниці вмирання. Це хвилини найповнішої зустрічі людини з
Богом.
Просімо в молитві,
щоб ми хотіли увійти в самотність серця, щоб не боялись її, щоб ми зрозуміли та
прийняли її як великий шанс нашого життя; шанс для поглиблення зв'язку з Богом
і з ближніми, шанс для глибшого поєднання з собою. Просімо також, щоб у
простір самотнього серця увійшов Бог, щоб ми віддали себе Йому.
Наша молитва перед тим, як стати спокійним відпочинком і великою втіхою,
повинна пройти через боротьбу, зусилля, працю. «Стара людина» не хоче піддатись
Богові, не хоче відмовитись від «своєї свободи», щоб піддатись «свободі Бога».
Опір старої людина ми особливо відчуваємо в хвилини інтенсивної молитви. Щоб
його подолати і піддати Божому Слову, треба боротись і докладати великих
зусиль.
Немає коментарів:
Дописати коментар