КАТЕХИЗМ
Української Греко-Католицької Церкви
«ХРИСТОС – НАША ПАСХА»
Дорогі брати і сестри! Поручаємо Вам Катехизм Української Греко-
Католицької Церкви, який є сповідуванням і поясненням її віри в
Триєдиного Бога – Отця, і Сина, і Святого Духа. Віра ця народилася в
слуханні Христового Євангелія, яке вперше пролунало на землях Руси-
України, згідно з переданням, ще в проповіді апостола Андрея Первозванного; ця Благовість продовжила звучати в місії святих слов’янських
апостолів Кирила і Методія та утвердилася у Хрещенні Руси-України за
рівноапостольного князя Володимира. Слово Євангелія знайшло відгук
віри в серцях слухачів, і Христова Церква поширилась по всій Київській
Русі. Нова християнська традиція, згодом названа київською, стала перлиною в скарбниці віри Вселенської Церкви. На цій традиції виросли
численні покоління християн як української, так і інших культур.
Спираючись на традицію, цей Катехизм водночас відкритий на
сучасність. Одним із найвагоміших «знаків сучасності» є те, що наша
Церква присутня не лише в Україні, але й в численних країнах поза її межами.
Це вимагає зміцнення духовних зв’язків між вірними нашої Церкви на
підставі єдиної християнської спадщини. Глибше пізнання свого христи-
янського коріння допоможе вірним віднайти власну ідентичність у сучасному світі з його викликами глобалізації та асиміляції, і водночас пізнати
універсальну вартість нашої східної традиції. Сучасне становище УГКЦ в
Україні і світі, запити вірних Церкви окреслюють мету цього Катехизму:
допомогти вірним краще пізнати і глибше втілити у власне життя передану Отцями нашої Церкви – святителями, мучениками, ісповідниками і
преподобними – Христову віру, плекати київську християнську традицію,
знайти в їх світлі відповіді на виклики сьогодення.
Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха» розкриває віровчення
Церкви у трьох частинах: віра Церкви, молитва Церкви і життя Церкви. Їм передує Вступ, де «правило молитви» анафори Літургії святого
Василія Великого подається як методологічна основа «правила віри»,
сповідуваного Церквою і викладеного в Катехизмі. Фрагменти тексту анафори служать епіграфами до окремих розділів Катехизму, об’єднуючи їх
в одне ціле. Теми Катехизму розкриваються на текстах Святого Письма,
спадщині святих Отців Церкви і Отців УГКЦ зокрема, рішень Вселенських та Помісних Соборів, богослужбових творах, агіографії й іконографії.
У Катехизмі поєднано історичну традицію й сучасність, завдяки чому
віруючі можуть видобувати зі скарбу віри «нове і старе» (пор. Мт. 13, 52).
Цей Катехизм засвідчує невід’ємний зв’язок київської християнської
традиції з християнством вселенським. Тому він звертається і до вірних
УГКЦ, і до вірних інших Церков, а також до всіх щирих шукачів Істини.
Синод Єпископів подає цей Катехизм як джерело катехитичного навчання для зростання вірних УГКЦ у вірі. Водночас цей Катехизм є знаком
нашого сопричастя у вірі з іншими помісними Церквами в лоні єдиної
Католицької Церкви.
Катехизм «Христос – наша Пасха» продовжує традицію писаних чи
друкованих катехизмів УГКЦ, початки якої сягають ще ХVI ст. Відтоді й
досі не було століття, в якому не з’явився б новий Катехизм. Якщо згадати
хоча б деякі, то уваги заслуговують «Катехизм» з ХVIІ століття, укладений святим священномучеником Йосафатом, архиєпископом Полоцьким,
Катехизм під назвою “Народовіщаніє іли слово к народу католическому” з
ХVIІІ століття, “Великий катехизм для парафіяльних шкіл” з ХІХ століття
і Катехизм «Божа наука» з ХХ століття.
Відзначення ювілею Тисячоліття хрещення Руси-України 1988 року, а
також вихід із підпілля УГКЦ в Україні призвели до усвідомлення потреби
в новому Катехизмі, в якому б християнська віра була передана в річищі
власної тисячолітньої традиції. Важливим кроком на шляху до створення такого Катехизму стало написання «Катехитичного правильника
УГКЦ», який окреслив основні риси катехитичного служіння, притаманні
ідентичності нашої Церкви.
1992 року вийшов друком «Катехизм Католицької Церкви»,
український переклад якого побачив світ 2002 року.
Одне із завдань
«Катехизму Католицької Церкви» – служити автентичним і правильним
орієнтиром для укладання місцевих катехизмів. «Цей Катехизм не призначений для того, щоб замінити різні місцеві катехизми […] Він покликаний сприяти створенню нових місцевих катехизмів, які враховува-
тимуть різноманітні ситуації й особливості культур і, водночас, турботливо зберігатимуть єдність віри і вірність католицькому вченню» . Наш
попередник Блаженніший Любомир у вступі до Катехизму Католицької
Церкви в українському перекладі висловив впевненість, що «з часом і
наша Церква дасть своїм вірним богословські пояснення на основі власної
традиції».
Особливість богословської традиції УГКЦ, східнохристиянської у
своїх джерелах, визначає потребу й окремого катехизму для нашої Церкви. На цю богословську особливість вказував блаженний Іван Павло ІІ,
папа Римський: «На Сході і на Заході у дослідженнях одкровенної правди використовували відмінні методи… Ці різні богословські окреслення часто взаємодоповнюються, а не протиставляються». Ту саму думку
висловлював і Блаженніший Любомир: «Наука Христова є одна й та сама
для всіх, віра Христова також та сама для всіх католиків незалежно від
того, якого обряду вони не були б і до якої помісної Церкви не належали
б. Натомість богословське розуміння Богом об’явлених Правд може бути
іншим у різних культурах, як бувають різними літургійні обряди» .
Цю єдину спадщину віри, подану в Катехизмі «Христос – наша Пасха»
у світлі нашої богословської традиції, ми покликані втілювати у щоденне життя, поглиблювати, плекати та передавати майбутнім поколінням.
Поручаємо єпископам, духовенству, монашеству, катехитам та всім вірним
нашої Церкви докласти всіх старань, щоб цей Катехизм увійшов у всі
сфери життя і діяльності нашої Церкви. Хай цей Катехизм, що є плодом спільної праці та молитви всієї нашої Церкви, стане для всіх нас
могутнім чинником оновлення та утвердженням у вірі, у нашій східній
християнській традиції. Цей Катехизм призначений стати також основою і
спонукою для катехитичного служіння у всіх його вимірах.
Видання Катехизму «Христос – наша Пасха» припадає у 10-ту
річницю з дня прославлення мучеників та блаженних нашої Церкви, які
засвідчили своїм життям непохитну віру в Пресвяту Тройцю, вірність і
відданість Христовій Церкві та жертовну любов до свого народу. Хай їх
приклад і святі молитви супроводжують нас і в нашому свідченні віри в
Христовій Істині і єдності Церкви.
Благословення Господнє на Вас!
† Святослав
Отець і Глава УГКЦ
Дано в Києві при Патріаршому Соборі Воскресіння Христового в день
празника Вознесіння Господнього
2 червня 2011 року Божого.
Немає коментарів:
Дописати коментар