Церковне мистецтво

Феномен ікони глибоко закорінений в традиції Церкви. Церква у своїй проповіді Слова, у богослов’ї та літургійних відправах послуговується церковним мистецтвом. Церковне мистецтво включає в себе і музично-театральне, і літературу і образотворче, і декоративно-прикладне мистецтво. У церковній практиці у проповіді вживається риторичне і поетичне слово, яке користується художнім образом, літургійні церковні дійства містять елементи театрального дійства. У церковній літературі є і теологічні трак­тати, житія та проповіді і церковно-літургійна поезія.

Почитання святих ікон.

   У воплоченні Сина Божого «неприступного Бога [люди] побачили як приступного для всіх чоловіка». Старий Завіт забороняв творити ідола чи зображувати Бога, аби застерегти народ від ідолопоклонства: «не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, у водах» (Вих. 20, 4). У новому Завіті воплоченого Бога – Ісуса Христа – можна було побачити, почути, доторкнутися до нього (пор. 1 Йо. 1, 1), а тому й зобразити.

   Згідно з християнським переданням, найдавнішими іконами є «нерукотворний Спас» – лик Христа, чудесно відбитий на полотні, а також ікона Богородиці, яку, за традицією, написав апостол та євангелист Лука.  таке передання свідчить про те, що ікони та їхнє почитання згідні з апостольською вірою.

«ХРИСТОС – НАША ПАСХА»

КАТЕХИЗМ

 Української Греко-Католицької Церкви 

«ХРИСТОС – НАША ПАСХА»

   Дорогі брати і сестри! Поручаємо Вам Катехизм Української Греко- Католицької Церкви, який є сповідуванням і поясненням її віри в Триєдиного Бога – Отця, і Сина, і Святого Духа. Віра ця народилася в слуханні Христового Євангелія, яке вперше пролунало на землях Руси- України, згідно з переданням, ще в проповіді апостола Андрея Первозванного; ця Благовість продовжила звучати в місії святих слов’янських апостолів Кирила і Методія та утвердилася у Хрещенні Руси-України за рівноапостольного князя Володимира. Слово Євангелія знайшло відгук віри в серцях слухачів, і Христова Церква поширилась по всій Київській Русі. Нова християнська традиція, згодом названа київською, стала перлиною в скарбниці віри Вселенської Церкви. На цій традиції виросли численні покоління християн як української, так і інших культур. Спираючись на традицію, цей Катехизм водночас відкритий на сучасність. Одним із найвагоміших «знаків сучасності» є те, що наша Церква присутня не лише в Україні, але й в численних країнах поза її межами.