І залишився сам...

Яків залишає на протилежному березі річки все своє майно. Тієї ж ноні він устав, узяв обидвох своїх жінок та обидвох своїх слугинь та й одинадцять своїх ді­тей і перейшов брід Яббок. По тому взяв їх і перевів через потік; також перевів усе, що мав (Бт. 32, 23-24). Сам він залишається молитись. І тут відбувається таємнича зустріч з Ягве.

І зостався Яків сам - говорить біблійний Автор. Щоб краще розмовляти з Богом, щоб увійти в щирий діялог з Ним, люди­на має залишитись сама, має залишити все «на протилежному березі річки». У молитву входимо самі. Тільки самі. Молитві потрібна самотність серця. Вона відкриває нас на Бога. Вона - основна умова молитви. Не можна увійти в глибоку молитву, якщо вносимо в неї все «наше майно», весь тягар буденности, тягар обов'язків і справ, які часто збуджують в нас надмірну турботу.

Коли людина залишається «наодинці зі собою», то залиша­ється «наодинці з Богом». І саме тоді «Хтось» - якась Таєм­нича Істота - бореться з нею. Зауважмо, що Яків розпочинає молитву рішенням віддалитись від усього, що має, щоб «зали­шитись одному». Розпочнімо молитву, створюючи в собі про­стір самотности. Бог входить у цей простір зі своїм Словом, зі своєю любов'ю. Бореться з нами. Бог входить у життя людини тоді, коли вона зробить для Нього місце; коли людина створить йому певний, навіть найменший простір свободи в своєму сер­ці. Бути «наодинці з Богом» - важливий початок молитви.

І зостався Яків сам. Смерть - найповніший символ молитви. Саме в смерті залишаємось вповні «наодинці з Богом». Людина так усамітнюється в смерті, що ніхто з людей не може ввійти в те, що діється між Богом і тим, хто вмирає. Ніхто. Людину не­можливо супроводжувати в її таємниці вмирання. Це хвилини найповнішої зустрічі людини з Богом.

Просімо в молитві, щоб ми хотіли увійти в самотність серця, щоб не боялись її, щоб ми зрозуміли та прийняли її як великий шанс нашого життя; шанс для поглиб­лення зв'язку з Богом і з ближніми, шанс для глибшого поєд­нання з собою. Просімо також, щоб у простір самотнього серця увійшов Бог, щоб ми віддали себе Йому.

Наша молитва перед тим, як стати спокійним відпочинком і великою втіхою, повинна пройти через боротьбу, зусилля, працю. «Стара людина» не хоче піддатись Богові, не хоче відмо­витись від «своєї свободи», щоб піддатись «свободі Бога». Опір старої людина ми особливо відчуваємо в хвилини інтенсив­ної молитви. Щоб його подолати і піддати Божому Слову, треба боротись і докладати великих зусиль.