І залишився сам...

Яків залишає на протилежному березі річки все своє майно. Тієї ж ноні він устав, узяв обидвох своїх жінок та обидвох своїх слугинь та й одинадцять своїх ді­тей і перейшов брід Яббок. По тому взяв їх і перевів через потік; також перевів усе, що мав (Бт. 32, 23-24). Сам він залишається молитись. І тут відбувається таємнича зустріч з Ягве.

І зостався Яків сам - говорить біблійний Автор. Щоб краще розмовляти з Богом, щоб увійти в щирий діялог з Ним, люди­на має залишитись сама, має залишити все «на протилежному березі річки». У молитву входимо самі. Тільки самі. Молитві потрібна самотність серця. Вона відкриває нас на Бога. Вона - основна умова молитви. Не можна увійти в глибоку молитву, якщо вносимо в неї все «наше майно», весь тягар буденности, тягар обов'язків і справ, які часто збуджують в нас надмірну турботу.

Криза - Суд Божий

Запитуєш мене, чоловіче Божий, про причину й значення кризи, що настала. Хто я такий, що ти запитуєш мене про цю велику таємницю? "Говори, якщо є в тебе щось більше за мовчання", - сказав святитель Григорій Богослов. І хоча я вважаю, що зараз мовчання є вищим за всяке слово, але з любові до тебе напишу, що я думаю з цього приводу.

Духовність ікони

У християнській традиції ми можемо знайти автентичне значення духовності в іконі Лику Христа, названій "Спас Нерукотворний".

Портрет Христа, як, зрештою, і всі портрети святих, розміщається на іконах в композиції з чотирьох концентричних кіл. У цій структурі з чотирьох кіл, починаючи з внутрішнього, криється глибокий смисл духовності.

Перше коло, саме по собі невидиме, знаходиться на чолі, між очима. Це коло участи Святого Духу, його дарування себе людині. Йдеться про дану людині Творцем здатність відкритися і прийняти особову участь Святого Духа. Це живлюща точка, тому що саме присутність Господа дає життя.

Добрість творіння

   Святе Письмо в розповіді про сотворення світу відкриває, як Бог оцінює сотворений ним світ: «І побачив Бог, що воно добре» (Бут. 1, 10 й інші). Бог, наче мистець, створивши шедевр, приглядається до сотвореного й любується ним. Отець споглядає світ і розпізнає в його обрисах лик Сина – первородного усякого створіння, Яким і для Якого все було створено (пор. кл ,15н). Лик Христа все виразніше проступає протягом історії – аж до воплочення Сина Божого та Його
зновупришестя у славі. Творіння – це видима ікона невидимого Бога. Силою Святого Духа творіння переображається в ході історії в «нове творіння», первообраз якого явлений у прославленому тілі воскреслого Христа.

  

Божий Промисел щодо світу.

   Світ, задуманий Богом як рай, – це дар Божий людині та середовище її спілкування з Богом, ближнім і природою. Тому людина не може поспоживацьки ставитися до світу, повного любові та уваги дарувальника. Християнське сприйняття світу полягає в тому, щоб бачити його як дар
Божий. Зростаючи у вірі, християнин у своєму розумінні підіймається від дарів до особи дарувальника. Ставлення до світу як дару Божого дозволяє уникнути двох крайнощів: применшення вартості світу (бо світ – Боже творіння) та його абсолютизації (бо світ не є Богом).