Наша ПЛОТЬ під час БОГОСЛУЖІННЯ

До церковного обряду належать різні символічні чинності, які виконуємо під час богослужінь - стояння, піднесення рук, хилення голови, приклонення коліна, доземні поклони, хресне знамено і т. п. Такі символічні чинності оживляють наші богослужби. Без них вони були б монотонні, холодні і позбавлені життя.

Під час молитви ми можемо стояти, клячати, робити поклони, а деколи й сидіти. Тут насувається питання: яка постава нашого тіла найкраще відповідає нам під час БОГОСЛУЖІННЯ? Відповідь коротка: стояння! Так було у Старому, так і в Новому Завіті від апостольських часів. Так учать святі Отці. Так приписують Вселенські Собори. А це тому, що стояння має особливу символіку.

Торжество Православ’я – свято у першу неділю Великого Посту.

843 - на імператорський трон приходить імператриця Теодора, вдова Теофіла І. Вона підтримує почитання ікон, скликає собор в Константинополі на якому потверджується догмат про іконопочитання попереднього собору, проголошується анафема на іконоборців. Це було торжество Православ’я – свято у першу неділю Великого Посту.

В перші віки християни, найперше ті, що вийшли з юдейської традиції, ще не зразу могли відірватися від юдейства, тому апологети перших віків християнства рішуче виступали проти релігійного застосування зображального мистецтва в християнстві. І потрібно було якийсь час, щоб це мистецтво «охристиянізувалося». У перші віки апологети заперечували будь-яке відношення християнства до мистецтва і створили атмосферу ненависті до античного мистецтва.