А ти - дивергент?

Любий читачу! Хочу поділитися враженнями та певними висновками , що спали на думку після прочитання перших двох книг трилогії Вероніки Рот - «Дивергент», а зокрема на «дивергентності» як явищі  реального життя.

Тим, які не читали трилогії подам стисле окреслення проблематики й змісту твору, почерпнуте з Вікіпедії:«Дивергент» (англ. «Divergent») —дебютний роман американської письменниці Вероніки Рот, перша частина однойменної трилогії. Сюжет розгортається в антиутопічній версії Чикаго, де живе розподілене на п'ять фракцій, типів особистостей, суспільство. Вероніка розповідає, що ідея серії, народилася ще під час її навчання в коледжі. Книга була опублікована 5 березня 2011 року видавництвом HarperCollins[1] »

У світі, де живе Беатрис Прайор, люди поділені на п'ять фракцій. Кожна фракція присвячена певній якості людської особистості.  Іменуються вони як Правдолюбство, Альтруїзм, Безстрашність, Дружелюбство й Ерудиція. Щороку в певний день підлітки віком 16 років, мають право вибрати свою життєву дорогу. Від того, що вирішить Беатрис, залежить, чи зостанеться вона зі своєю сім'єю або ж стане тим, ким  хоче бути насправді. І дівчина робить вибір, який дивує всіх, в тому числі і її саму — обирає фракцію Безстрашних. Життя її змінюється остаточно і безповоротно. Відтепер найважливішим стає вижити, довести, що вона гідна бути Безстрашною. Кожен її день — це боротьба з іншими претендентами на ініціювання, але найголовніша битва, звичайно ж, з собою, зі своїми страхами. Та попри брутальність й жорстокість , що заполонила серця безстрашних, Беатрис залишається людиною з великим серцем. Не стає звіром в боротьбі за виживання, де панують закони джунглів. Неодноразово ризикує власним життям заради інших. Ба більше, переступаючи через себе, ризикує втратити особисте щастя з коханим Тобіасом, коли на карту поставлено спільне благо. Бо Трис – дивергент. І саме на темі дивергентності хочу зосередити нашу з вами увагу. В контексті роману «дивергент – людина , яка не вписується в жодну з фракцій. Дивергент – поза будь-якими схемами, його не «втиснеш»  в жодну зі схем поведінки, а тому котролювати його ззовні, насильно - марна трата часу. Він - непередбачуваний і гнучкий у мисленні й діє не за шаблонами , а керується здоровим глуздом, проявляє здатність в різних ситуаціях поводитися  творчо й нестандартно, а що найголовніше якнайвідповідніше до вимог ситуації. В небезпеці дивергент проявить безстрашність,  в головоломці життєвих перипетій – винахідливість ерудита, в стражданні інших поквапиться допомогти з альтруїстською самовідданістю тощо. Як на мене, кожен з нас покликаний стати дивергентом. Це - своєрідний ідеал, до якого всі ми прагнемо. Кожен, либонь, в надрах душі воліє  «одивергентнитись» - бути особливим, вільним від усяких наперед визначених схем. (Про те, що життя - не схема, а безнастанний шлях творчих поривів можеш докладніше, любий читачу, дізнатися, мандруючи сторінками творів французького філософа Анрі Бергсона. )

 Однак найповнішим і найсвоєріднішим дивергентом в історії людства був, є і буде Ісус Христос. Непередбачуваний висновок? Так, тут можна довго сперечатися, але тут я не маю наміру порівнювати достеменно Христа з дивергентами роману В. Рот в буквальному сенсі . Прагну тільки ствердити , що «дивергентність» як така в ідеалі – це та ж сама святість в

---

1Офіційна веб-сторінка Вероніки Рот
Книга «Divergent», на сайті HarperCollins
Divergent on Google Books

 християнстві. Саме так! Бо саме святі, а перший серед них Син Божий, Христос в своєму житті яскраво відображає й випромінює т. зв. "дивергентність-святість». Часто запитуємо себе , що в людині , яка чеснота насамперед свідчить про святість тої чи іншої людини?Чи святим є самовідданий альтруїст, чи може хоробрий безстрашний , чи той, що завжди  говорить тільки правду, чи може той, хто є проникливим і розумним, як ерудити , чи той, що проповідує завжди і всюди мир і злагоду? Напевно, не надто обачно надати перевагу одній добрій рисі, відкидаючи інші. Бо інакше ризикуємо «буквою» вбити «дух». В чому ж перевага дивергентності над усіма цими добрими і позитивними в своїй суті категоріями або ж фракціями ? Саме дивергентність дозволяє у відповідний час і в відповідному місці проявити ту чи іншу рису однієї з фракцій відповідно до най адекватнішої запиту дійсності. Щоб не бути голослівним загляньмо в Євангелія , де описано життя Дивергента з дивергентів - Ісуса Христа. Аналізуючи один за одним епізоди з Його життя побачимо , що Христа не вписати в жодну з фракцій . Де на Ісуса чекають хворі й немічні, покинуті й забуті - там Він з самозабуттям і відданістю альтруїста приходить на допомогу. Там , де потрібно проявити мужність і безстрашність,  Христос не зволікає: гостро й безстрашно ганить фарисеїв, виганяє з храму торговців, витривало переносить спеку дня й холод ночі, голод і переслідування, та й, зрештою, прямує Хресним шляхом, долаючи страх (як це часто робила Трис), до місця брутальної й принизливої смерті. Де ворожнеча й ненависть - там Спаситетель сіє мир і гармонію дружелюбів. В дискусіях з підступними й лукавими фарисеями Він - мудрий й передбачливо-винахідливий як найкращий з ерудитів. Перед обличчям брехні й лицемірства Месія - безкомпромісно правдивий борець за істину. Ба більше, Сам навчає про Себе: «Я - дорога , правда і життя»(Ів.14,6). Всі ми чудово знайомі з усіма цими чеснотами, але проблеми виникають на практиці, коли постає питання, як саме найвідповідніше повестися: чи безстрашно, чи віддано, чи безкомпромісно й гостро, чи лагідно і сумирно? Відповідь на це питання може дати  лише Христос , який своїм життям бездоганно представив свою дивергентність. Та як би Христос не діяв – чи то лагідно , чи гостро, чи то стримано, а чи безстрашно – керувався Він передусім любов’ю до інших і щирим наміром їм допомогти, спонукати їх своєю поведінкою навернутися , покаятися, чи, може підтримати й підбадьорити. Рушієм дивергентності має стати насамперед любов і турбота про інших. Трис вбачає в кожному персонажі, з яким стикається, зародки дивергентності: «Люди – суцільне нашарування таємниць. Ти ніколи до кінця не можеш цілком вивчити людей, тож іноді доводиться їм довіряти».

 Цінність кожного як потенційного дивергента, як того , що є унікальний, ширший за рамки будь-якої фракції, ідеології чи соціальної доктрини, добре знає серцевідець Христос. Тому закликає цю дивергентність в собі берегти, розвивати й  помножувати для блага інших. А зреалізувати це можна лише черпаючи силу й снагу від Дивергента всіх дивергентів – Ісуса Христа.

Автор: Нискогуз Андрій